У Новій Зеландії кіт десять років жив на дві сім'ї

Тема у розділі 'Новини', створена користувачем Inna, 1 тра 2015.

  1. Inna
    Offline

    Inna Administrator

    Реєстрація:
    3 лют 2015
    Повідомлення:
    408
    [​IMG]Дві новозеландські сім'ї з Веллінгтона зараз сперечаються за право вважатися господарями одного сіамського кота. У сім'ї Олександр його звали Мінг, а в сім'ї Сміт дали кличку Клео.

    Все почалося з того, що в 2010 році кіт Мінг пропав з дому сім'ї Олександр на цілих чотири роки. У 2014 році він повернувся до них також раптово як і пропав.



    Взагалі Мінг завжди любив добре погуляти. З 2000 року, коли родина Олександр купила породистого сіамського кошеня, його не раз помічали як він лазив в сусідські будинки. А в 2005 році він пішов погуляти на досить тривалий термін і повернувся додому в гарному стані, але без свого нашийника. Сім'я Олександр робила спроби замкнути його, але кіт знову йшов на прогулянки і повертався коли йому захочеться. Поки одного разу не пропав на цілих чотири роки.

    Коли Мінг прийшов додому в травні 2014 року, господарі купили йому спеціальний нашийник з чіпом. Але це не допомогло і кіт знову пропав. Втім, скоро він повернувся, причому з його ноги була акуратно підстрижена шерсть і стало зрозуміло, що він був на прийомі у ветеринара. У сім'ї Олександр зробили висновок, що кіт живе ще у когось, адже не міг же він сам піти до ветеринара. І незабаром друг сім'ї розповів їм, що бачив схожого кота біля будинку сім'ї Сміт, яка живе неподалік.

    Незабаром усе з'ясувалося. Виявляється, чотири роки тому Мінг пропав тому, що сім'я Сміт, у якій він регулярно жив і яка вважала його своїм котом, взяла кота з собою в поїздку в інше місто. А нещодавно вони повернулися з котом назад.



    Сім'я Сміт поняття не мала, що улюбленець, якому вони дали кличку Клео, належить комусь ще. Вони думали, що він був бездомним котом, коли ще дев'ять років тому взяли його до себе з вулиці і стали годувати і доглядати.

    - Клео став практично членом нашої сім'ї, - розповідає Гленда Сміт, - Ми не можемо так просто відмовитися від нього. Ми занадто до нього прив'язані і він любить нас. Він завжди повертався до нас після своїх прогулянок.

    Зараз обидві родини вирішують, як їм правильно поділити кота і кожна заявляє, що сіамцю буде добре саме з ними.

    - Це все дуже важко. Ми його любимо і хочемо йому щастя, - каже містер Олександр, - Адже йому вже 15 років, він заслуговує доживати свій котячий вік без проблем і в достатку, а не бігати по Веллингтону на два будинки.

    http://mobile.dudamobile.com/site/l...cat.pp.ua/index/dlja_pravovlasnikiv/0-11#2758
     

Поділитися цією сторінкою